Учора я повернулася з триденного семінару "Нейробіологія психотерапії" від Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії. Мені не терпиться поділитися враженнями.
Як дехто з вас знає, я закінчую бакалаврат практичної психології в НПУ Драгоманова, вчуся-читаю-рефлексую і готуюся стати психологом та психотерапевтом. За останні кілька місяців я мала два чудові досвіди занурення в майбутнє професійне середовище - майстер-клас "Навчитися вчитися" від Барбари Оклі та конференцію про психосинтез, кожен по-своєму цінний і цікавий. Утім, семінар Олега Романчука заслуговує на окремий пост.
З точки зору контенту, опис тематики семінару (скріншот з сайту УІКПТ) - це 137 слів, більшість з яких - технічні терміни у моїй професії, і лектор структуровано (я наголошу це ще двічі), глибоко і просто пояснив кожен з них, як і взаємозв'язки між ними. Природа найпоширеніших розладів - депресії, тривожних розладів (ОКР, генералізованого, соціальної тривожності, тривог за здоров'я), ПТСР, розладу гіперактивності з дефіцитом уваги - усе це раніше виглядало для мене довгими списками симптомів, тоді як зараз я відчуваю, що розумію механізми утворення і (дис)функціонування, як і точки входу в проблему. Content-wise - туди варто було поїхати і по знання, і по їх структурування.
Метод і підхід Інституту мені подобався давно - науково обґрунтовані теорія і практика займають там те місце, на яке вони заслуговують, але побути в середовищі, що живе тими ж цінностями відповідальної раціональної допомоги клієнтові - empowering щонайменше. За ефектом схоже на тривалу відпустку: після років читання про те, як має бути, нарешті опинитися там, де так є.
Атмосферно і навчання, і спілкування з колегами було навіть не ковтком свіжого повітря, а трьома днями у гарячих джерелах мудрості біля підніжжя храму істини (прочитайте це речення по-доброму і без іронії:). Пан Олег не лише структуровано подає науково достовірну інформацію - за цим стоїть ціннісний вимір уважності, турботи, любові до людей та бачення краси людської психіки.
Мій головний висновок із часу на семінарі - ми еволюціонували з глибинною потребою в безпечних стосунках та безумовному прийнятті. Без них наш мозок тривожиться, гірше живиться і вчиться, і змушений вдаватися до дисфункційних штук, аби вижити. Психічне здоров'я залежить від чесності та любові до себе та інших, і це не сентиментальність, а факт природи.
Мийте руки, не рухайте поручнів і турбуйтеся одне про одного.
Діана Нагірна
Коментарі
Дописати коментар