Депресія і гроші: (тут мало б бути багато матюків)

На паскудному фото - моя скарбничка-Ждун і панно з частиною чеків про погашення боргів за депресію. 

* * *

У літературі про розлади настрою багато хороших порад щодо того, що варто їсти/пити/курити/втирати в шкіру/вживати якимось іншим способом, з ким варто товаришувати/спілкуватися/зустрічатися/одружуватись, як бути з дітьми, як бути з консультантами/терапевтами, про режим дня і техніки самодопомоги, а також про те, що депресія сильно змінить твоє життя. Конкретику нескладно знайти щодо будь-якого питання – крім фінансів.

Я зараз не у найкращому стані, аби заглиблюватись у спеціальний пошук (бо do not dwell on problems – добра порада), тому цей пост скоріше про мій досвід та думки, а не про подвійно засліплені дослідження (скоріше за все) студентів психології в США.

Ефект депресії на твій гаманець проявляється з часом, але цей пост і для тих, у кого депресивні епізоди тривають місяцями і повторюються (бо, ймовірно, ефект уже є, навіть якщо ти його ще не помітила), але також і для тих, хто зараз на своєму першому заїзді (бо, мені шкода, але ти не знаєш ні скільки це триватиме, ні чи це повториться).

Отож, два пункти: вартість депресії і борги.

1.     Депресія – це дорого.

Основна стаття витрат – не медикаменти (флукса по 27 гривень, по-моєму, чи щось таке). Найпроблемнішими місцями для мене були три речі: lost revenue, спроби купити втіху і залежності. Спеціалісти теж можуть коштувати дорого, але це був не мій випадок (дякую, Діма Петренко! твої розцінки завжди були більш ніж толерантними і я досі думаю, що ти вартий більшого.)

Lost revenue – це всі ті гроші, які ти могла б заробити, якби могла працювати – працювати взагалі, чи працювати більше, чи працювати ефективніше, а також всі фінансові можливості, за які ти могла б вхопитися, якби могла хапатися. Я не знаю як це обчислити, але частинку цифри бачу по своїх боргах за 6 місяців 2017-року, коли все було чи не найгірше so far.

Спроби купити втіху – це про всі необдумані покупки, які ти здійснюєш, бо сподіваєшся що це підніме тобі настрій хоч трохи. Для мене це книги, тваринки, поїздки (рідко), але взагалі сюди падає чи не все, що ти купуєш у стані «мені так погано, що я на це заслуговую». Із точки зору емпатії – я розумію, сама так роблю, я знаю, як тобі погано, і ти заслуговуєш на це і більше. Але з точки фінансової грамотности і на фоні попереднього пункту це може закопати тебе глибоко і надовго у борговій ямі. Утім, не так сильно як

Залежності – алкоголь, цигарки, трава чи що там ще працює для тебе. Цей пункт принаймні легко простежити і порахувати, але його так же важко перемогти, як перший.

2.     Борги

Коли я думаю про це, мені хочеться ходити вулицями з плакатом Роршаха, застерігаючи усіх депресоїдів проти будь-яких позичань. На це є кілька причин:

По-перше, депресія знижує твої когнітивні можливості, а у площині фінансів це означає, що ти скоріше за все випустиш гроші взагалі і борги в тому числі з поля зору. Заднім числом я бачу, що цього можна було очікувати – усі сили, які взагалі вдається мобілізувати, йдуть на спроби одужати і на терпіння психічного болю між цими спробами. Це важливіше (так і є). Розстановка пріоритетів не може бути іншою: краще одужати з боргами, ніж повіситись без них. Але також (теж заднім числом) я бачу, що дещо можна було зробити по-іншому (про це – нижче).

По-друге, борги мають властивість накопичуватись і рости. Випустивши їх з поля зору, за кілька місяців повна сума може виявитись просто ударом нижче пояса. Складання плану виплати боргів покаже, що на це піде дуже багато часу – усвідомлення, від якого ледь руки не опускаються. Накопичення боргів приведе тебе у ситуацію, де, навіть одужавши, ти ще довгий час будеш страждати від депресії – на цей раз фінансово, багато працюючи, але не отримуючи майже нічого. It sucks. It really does.

По-третє, якщо у тебе прямо зараз епізод і вже є борги – я повторююсь, але ти не знаєш, коли це закінчиться. Можливо, уже завтра стане легше і ти почнеш розбиратись із усим цим. Можливо, попереду ще місяці паскудного самопочуття. Можливо, передишка між епізодами буде закороткою. Банки не пропонують заморозити твої кредити, поки не стане ліпше. І не припиняють чарджити відсотки. Твоє самопочуття зараз дуже важливе і ти маєш себе захистити – мій поінт в тому, що і від боргів теж.

Оглядаючись на свій 2017 рік, що я зробила б по-іншому?

1.     Раніше прогуглила б усе про фінансову грамотність. Дізналась би, що жити на те, що є – вкрай важливо, важливіше за залежності та покупку комфорту (але не за психолога). Агресивна виплата боргів може бути дуже приємною теж – просто тому, що депресоїди рідко мають нагоду попишатися своїми перемогами, а ця буде вимірювана і очевидна.

2.       Поставила б боротьбу із залежностями паралельно до боротьби з депресією. Психологи допомагають і в цьому теж, я цілком могла б це зробити, просто тоді мені навіть в голову не приходило, чому це потрібно. (Якщо це досі не очевидно – щоб зекономити на алкоголі та цигарках. Вони не лише не корисні для депресоїда, вони ще й нормально коштують)

3.       Частіше зверталась би по допомогу до батьків. Я розумію, як не хочеться лякати їх своїм станом. Скоріше за все, вони будуть шоковані і не знатимуть як відреагувати. Але батьківський шок минає швидко, а ти не будеш сама з усим цим. It takes a village to support a person with depression.

4.       Розмова про стан твоїх фінансів має відбутися хоч із кимось – з твоїм партнером, другом, мамою – з ким завгодно. Якомога раніше. Ще хтось має бути в курсі, аби збільшити шанси вчасно помітити пиздець, що насувається.

Оглядаючись туди ж, що я зробила?

1.       Нагуглила систему контролю фінансів, яка підходить мені. Вона включала агресивну виплату всіх боргів (щоб ви розуміли, повний план вийшов на 12 (!) місяців. Рік мого життя.

2.       Розповіла про борги всім близьким. І щоб застерегти їх (дехто переглянув свою приватну економічну політику), і щоб від мене ніхто не чекав надмірних витрат на лайфстайл і спілкування найближчий дооовгий час.

Що я не зробила?

1.       Не позбулась залежностей. Зараз бачу, що це не обов’язково мусило бути так дорого, та що уже.

2.       Не навчилась тримати фінанси під контролем постійно. Але я стала значно кращою в цьому.

Юдковський алерт.

У мене була фора і допінг: концептосфера, у якій я змогла думати про гроші, вирішувати проблеми і діяти розумніше, попри слабкість, порожнечу і загальне відчуття, що у моєму житті більше ніколи не буде нічого хорошого. Це те, що я прочитала на lesswrong.ru про раціональне мислення. Я правда не можу наголосити сильніше, як ця інформація мене врятувала – я отримала тверду землю під ногами.

Депресія означає, що ти не можеш довіряти своєму мозкові та своїм емоціям. Раціональність  - це той інструмент, який допомагає повернути собі цю довіру. Якщо ти відчуваєш, що ще не готова діяти – дідько з ним, дай собі ще трохи часу, але, поки ти на лаві запасних – спробуй почитати той сайтик, це озброїть тебе. Слово скаута.

Останнє.

Якщо ти передчуваєш потенційну катастрофу з грішми і тобі ні з ким поговорити – напиши мені в фб, ми відкриємо табличку в гул-документах і я покажу тобі як я впоралась. Можливо, це спрацює і для тебе. Якщо ти не довіряєш чутливу фінансову інфу якісь панянці з блогів – правильно робиш, можемо зустрітися десь в Києві з твоїм ноутом і смачною кавою. Утім, рельна інфа мені і не потрібна – я можу показати принцип і на вигаданих цифрах :)

Дисклеймер: це Знання – не власне моє, його можна знайти на ютубі. До мене варто звернутись, якщо ти не в стані думати про це, а подумати про це треба. Я не відмовлю.