Цей блог створено для підтримки людей, що борються з депресією.
Мене звати Діана Нагірна. Я належу до цих людей близько чотирьох років.
Аби трошки окреслити нащо це все це мені:
- Depression SG створено НЕ для того, аби я особисто мала де виплакатись. Не гарантую, що такого не траплятиметься, утім.
- Я знаю як паскудно буває людям з клінічною депресією, особливо тим, чиї близькі не мають подібного досвіду. Я тут, аби допомогти вам. Я відписуватиму на всі ваші повідомлення. Я дуже постараюсь зрозуміти і підтримувати.
- Depression SG - це обмін переживаннями, порадами, та підтримкою, але крім цього тут публікуються інформаційні пости про симптоми, діагностування, ліки, побічні ефекти. Я з радістю публікуватиму інформацію інших авторів - усіх, хто має чим поділитися.
Дісклеймер: у мене немає психіатричної, психотерапевтичної чи психологічної освіти. Я належу до тих, хто страждає від депресії і бореться з нею. Усі думки тут - думки думаючого пацієнта, але АЖ НІЯК не медичні рекомендації. Будь ласка, майте це на увазі.
Ще дісклеймер. Депресія - це медичний стан, соматична хвороба, а не "вам це здається". Якщо Ваш коментар задумується як такий, що описуватиме депресію як особистий вибір або нестачу Бога в чиємусь житті, запостіть його тут.
Ще дісклеймер. Як багато інших депресоїдів, я часто не можу сфокусуватись, тому в моїх текстах буватимуть описки і помилки. Якщо помітили щось таке - повідомте в коментарях, будь ласка.)
Що я пробувала: (знову ж, це не сфери моєї експертизи, лише досвіди, якими я можу ділитися)
1. Психіатричні консультації (2чі)
2. Деякі медикаменти (в т.ч. гідазепам, біфрен, флуоксетин)
3. Когнітивно-поведінкову терапію (можу дати контакт мого психолога, він хороший і працює як в офлайні, так і по скайпу)
4. малювання, музику, медитацію, алкоголізм, розмови з друзями, плач, сон, тай-чі, йогу, дієти.
5. Інтернет-засоби типу SuperBetter
6. Серіали і Сімс 2. (читай - ескапізм)
7. Селф-хелп книги
8. Вивчення раціонального мислення.
Про всі ці речі я ще напишу.
Де я зараз? Я не певна. іноді здається, що мій стан плавно погіршується. Іноді - що я нормально справляюсь. Певна, ви знаєте, як це.
Чому "Київ, Острог, Ворзель"?
Бо я тут, звідти, тут. Я можу уявити ці локації і приблизно розумію життя там. Це зовсім не означає, що якщо ви з якогось іншого місця, то цей блог не для вас. Погугліть "депресія в україні", інформації практично нема, саме тому я створюю цей ресурс. Про це я теж ще напишу...
У виборі тем для постів я керуватимусь тим, що актуально вам і мені. Тому, якщо є аспекти/теми/питання, які цікавлять вас просто зараз - пишіть їх в коментах.
Далекі мрії.
Якщо доживем, з часом я планую організувати групу підтримки в офлайні (м. Київ). Якщо ви були в такій групі, хотіли б бути, або керуєте такою - напишіть мені, будем кооперуватись і ділитись досвідом.
Мене звати Діана Нагірна. Я належу до цих людей близько чотирьох років.
Аби трошки окреслити нащо це все це мені:
- Depression SG створено НЕ для того, аби я особисто мала де виплакатись. Не гарантую, що такого не траплятиметься, утім.
- Я знаю як паскудно буває людям з клінічною депресією, особливо тим, чиї близькі не мають подібного досвіду. Я тут, аби допомогти вам. Я відписуватиму на всі ваші повідомлення. Я дуже постараюсь зрозуміти і підтримувати.
- Depression SG - це обмін переживаннями, порадами, та підтримкою, але крім цього тут публікуються інформаційні пости про симптоми, діагностування, ліки, побічні ефекти. Я з радістю публікуватиму інформацію інших авторів - усіх, хто має чим поділитися.
Дісклеймер: у мене немає психіатричної, психотерапевтичної чи психологічної освіти. Я належу до тих, хто страждає від депресії і бореться з нею. Усі думки тут - думки думаючого пацієнта, але АЖ НІЯК не медичні рекомендації. Будь ласка, майте це на увазі.
Ще дісклеймер. Депресія - це медичний стан, соматична хвороба, а не "вам це здається". Якщо Ваш коментар задумується як такий, що описуватиме депресію як особистий вибір або нестачу Бога в чиємусь житті, запостіть його тут.
Мал. 1. Я ж казала.
Ще дісклеймер. Як багато інших депресоїдів, я часто не можу сфокусуватись, тому в моїх текстах буватимуть описки і помилки. Якщо помітили щось таке - повідомте в коментарях, будь ласка.)
Що я пробувала: (знову ж, це не сфери моєї експертизи, лише досвіди, якими я можу ділитися)
1. Психіатричні консультації (2чі)
2. Деякі медикаменти (в т.ч. гідазепам, біфрен, флуоксетин)
3. Когнітивно-поведінкову терапію (можу дати контакт мого психолога, він хороший і працює як в офлайні, так і по скайпу)
4. малювання, музику, медитацію, алкоголізм, розмови з друзями, плач, сон, тай-чі, йогу, дієти.
5. Інтернет-засоби типу SuperBetter
6. Серіали і Сімс 2. (читай - ескапізм)
7. Селф-хелп книги
8. Вивчення раціонального мислення.
Про всі ці речі я ще напишу.
Де я зараз? Я не певна. іноді здається, що мій стан плавно погіршується. Іноді - що я нормально справляюсь. Певна, ви знаєте, як це.
Чому "Київ, Острог, Ворзель"?
Бо я тут, звідти, тут. Я можу уявити ці локації і приблизно розумію життя там. Це зовсім не означає, що якщо ви з якогось іншого місця, то цей блог не для вас. Погугліть "депресія в україні", інформації практично нема, саме тому я створюю цей ресурс. Про це я теж ще напишу...
У виборі тем для постів я керуватимусь тим, що актуально вам і мені. Тому, якщо є аспекти/теми/питання, які цікавлять вас просто зараз - пишіть їх в коментах.
Далекі мрії.
Якщо доживем, з часом я планую організувати групу підтримки в офлайні (м. Київ). Якщо ви були в такій групі, хотіли б бути, або керуєте такою - напишіть мені, будем кооперуватись і ділитись досвідом.
Стосовно причин і трігерів:
ВідповістиВидалитиХоча підозрюю, що з біохімією мого мозку негаразди почались ще в дитинстві (причини не знаю, але підозрілим видається майже цілковита відсутність спогадів, наче свідомість щось намагається витиснути). але по-болючому відчутно вдарився об дно, коли був в ледве не ідеальній точці свого життя, коли все цілковито задовільняло: тіло (з яким завжди були hate-based стосунки), нове місто, нові люди, новий навчальний заклад. Концентрованого щастя, правда, і тоді не відчував, та справжні піздєци (пардон май френч, не знаю яка політика тут стосовно лайки) почали накривати мене пісял кількаденного марафону на амфітамінах. Почали турбувати спонтанні і безпричинні істерики, у метро траплялись панічні атаки, люди почали викликати страх, і на 3 місяці я зник, настала повна ізоляція, якій акомпонувало компульсивне переїдання. Потім спроба самогубства, і врешті решт остаточне зникнення з усіх радарів і втеча до батьків. Це було 2 роки тому, а зараз я - ганебна недоподоба людини і спавлятись із депресією не можу,і, насправді, вважаю неможливим. Розбиту чашку можна так-сяк склеїти, але вона навіки лишиться розбитою. Однак, kudos to you, Діано! Успіхів твоїм мріям щодо групи підтримки!
Привіт. А ти не пробувала обійматися 8 разів за добу? Без цього пункту твій список не виглядає повним.
ВідповістиВидалити